Черговий ХІ з’їзд суддів не лише став важливою подією в житті суддівської спільноти, але й вирішив низку важливих питань у сфері суддівського самоврядування, зокрема стану фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, забезпечення незалежності судової влади, посилення правових гарантій статусу суддів. Делегати найвищого органу суддівського самоврядування обрали новий склад Ради суддів України. Очолив її Василь ОНОПЕНКО. Нову посаду він обіймає з лютого цього року — відтоді ж повністю заглибився в роботу РСУ. Над чим нині працює рада, що вже змінилося в її житті й що планується? Про все це читайте в ексклюзивному інтерв’ю «ЗіБ».
«Живу проблемами Ради суддів»
— Василю Васильовичу, ви кілька місяців обіймаєте посаду голови Ради суддів. До цього досвіду роботи в раді у вас не було. Як і з чого почався перший робочий день очільника найвищого органу суддівського самоврядування?
— Для мене ключовими є питання внутрішньої діяльності судів, зокрема організаційного
забезпечення судів і діяльності суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані зі здійсненням правосуддя. Робота ради мені доволі знайома, адже раніше я, як Голова Верховного Суду, досить часто брав участь в її засіданнях, бо саме в союзі з РСУ ми приймали доленосні для судової системи рішення. Разом з тим закон «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI істотно оптимізував систему органів суддівського самоврядування та їхні повноваження з метою посилення впливу та підвищення ефективності діяльності. Зменшився кількісний склад РСУ, з’явилися ради суддів спеціалізованих судів, які вказаний закон наділив правом уносити подання Вищій раді юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з таких посад.
Насамперед, звичайно, познайомився із суддями, які ввійшли до складу РСУ, хоча багатьох я вже знав раніше. Як і слід було очікувати, вони виявилися професіоналами найвищого гатунку, з великим бажанням працювати над вирішенням суддівських проблем. Мені імпонує, що членами Ради суддів та апаратом Державної судової адміністрації грунтовно готуються питання порядку денного засідань ради, ми їх колективно обговорюємо та приймаємо відповідні рішення.
Ще на першому організаційному засіданні РСУ ми визначилися з планом роботи, обговорили засоби виконання рішень ХІ з’їзду суддів тощо.
24 травня 2013 року рада затвердила Основні напрями діяльності судової влади України у 2013 році, зокрема:
підвищення рівня довіри до правосуддя;
підвищення рівня правових знань громадян України про судові процедури, функціонування судової системи та порядок захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів;
підвищення якості правосуддя;
зміцнення авторитету судової влади України;
забезпечення однакового застосування судами законодавства;
формування бюджету судової влади України;
розроблення проектів законів, спрямованих на вдосконалення засад функціонування та забезпечення незалежності судової влади України.
Велика заслуга в цьому попереднього складу РСУ та її очільника — Ярослава Романюка, які зробили колосальну за обсягом роботу.
— І в цю роботу ви вже втягнулися?
— Так! Повністю. Уже живу проблемами ради, хоча це проблеми судів і суддів, а в широкому сенсі — всього суспільства. Крім того, поєдную обов’язки судді Судової палати в цивільних справах ВС з керівництвом РСУ. Від суддівської роботи ніхто не звільняє, та я й не хотів би. Суддя ВС зобов’язаний брати участь у розгляді справ в порядку, встановленому процесуальним законом, аналізувати судову практику, вносити в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства та його застосування.
— А чи не заважає таке поєднання обов’язків їх належному виконанню?
— Я б сказав навіть навпаки: допомагає. Часто питання, які виникають у ході розгляду цивільних справ, перегукуються з питаннями, які обговорюємо на засіданнях РСУ. Більше того, іноді адміністративні чи господарські справи ми розглядаємо у складі двох—трьох палат. Це розширює кругозір. Тож, думаю, таке поєднання — лише на користь.
«Автоматичний розподіл справ усуває суб’єктивізм, сприяє забезпеченню прозорості судового процесу»
— До РСУ досить часто надходять звернення суддів щодо труднощів у застосуванні Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Який механізм урегулювання проблеми?
— На мою думку, впровадження автоматизованого розподілу справ та уніфікація цієї процедури в процесуальних кодексах — значний крок уперед з погляду об’єктивного та неупередженого підходу до розгляду справ, забезпечення незалежності судів та самостійності суддів, недопущення впливу на них. Бо ж, коли справи розподіляються між суддями за допомогою автоматизованої системи розподілу з додержанням принципів черговості, рівної кількості справ для кожного судді, вірогідності, із врахуванням завантаженості кожного судді, спеціалізації, це усуває суб’єктивізм з боку голови суду, сприяє забезпеченню прозорості судового процесу.
Після обрання мене у 2006 р. Головою ВС ми у Верховному Суді вперше в Україні запровадили систему автоматизованого розподілу справ. Звичайно, були побоювання, що виникнуть певні проблеми. Так і сталося, але вони здебільшого
мали технічний характер.
Триває робота над удосконаленням системи: внесено зміни до законодавства, Радою суддів минулого скликання затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Здавалося б, усе стало на свої місця. Та, на жаль, як кажуть, що було добре на папері, на практиці дещо інакше. Наприклад, техніка не спрацювала. Або ж суддя захворів чи у відпустці. Як бути в таких ситуаціях? Виникає чимало запитань, тож не дивно, що до РСУ часто надходять листи від судів із проханнями роз’яснити застосування конкретних пунктів положення. Звичайно, ці недоліки з часом ми усунемо. Та, попри велику кількість звернень судів щодо вдосконалення функціонування вказаної системи, вважаю запровадження автоматичного розподілу справ одним із позитивних правових наслідків судової реформи, що сприятиме реалізації конституційних засад судочинства.
— Раїса Ханова на одному із засідань висловила думку, що з такими темпами внесення змін до положення скоро доведеться приймати його в новій редакції. Як, на вашу думку, слід розв’язувати цю проблему?
— Справді, була пропозиція не вносити щоразу зміни до положення й не «латати» його шматками. Це нікому не приносить користі. Тому вирішили ці речі узагальнювати, накопичувати зауваження та пропозиції, аналізувати їх і потім уже комплексно приймати відповідні рішення. З цією метою 24 травня цього року створено робочу групу, до складу якої включено членів РСУ з кожної судової юрисдикції, представників ДСАУ.
— Виходить, попереду ще великі зміни?
— Думаю, так. Причина ситуації, що склалася, в недосконалості положень. Проте не відхиляємо при цьому суб’єктивного фактору: деякі судді звикли працювати інакше.
«Треба думати про розширення повноважень Ради суддів»
— Як часто до РСУ звертаються судді? З якими питаннями?
— Якщо судді звертаються до свого найвищого (у період між з’їздами) органу суддівського самоврядування — то це ознака їхньої довіри. Крім того, також надходить надзвичайно багато звернень від громадян та юридичних осіб стосовно вирішення питань організації діяльності місцевих та апеляційних судів, здійснення ними правосуддя. Кожного дня вивчаю пошту, аналізую, залучаю до плідної роботи членів РСУ, даю доручення підрозділам ДСАУ з метою вжиття відповідних заходів реагування. На мій погляд, це ознака того, що суспільство і судді довіряють вищому органу суддівського самоврядування.
У РСУ представлені і Конституційний Суд, і кожна юрисдикція. Таке представництво дозволяє належно оцінювати стан судової системи та її проблеми. Наші зусилля спрямовані на залучення кожного судді до діяльності із забезпечення правосуддя, а також участі в організації роботи судової системи.
Нещодавно до нас звернулася суддя з проблемою щодо неможливості застосування нею електронного цифрового підпису для засвідчення електронних копій судових рішень у зв’язку з її релігійними переконаннями. Вона
стверджувала, що її віросповідання забороняє застосовувати електронний цифровий підпис. Проблема? Так. Але ж треба бути толерантними, бо розуміємо, що це питання реалізації конституційного права на свободу світогляду та віросповідання. Це надзвичайно важливі й чутливі речі. Тож доводиться займатися й такими питаннями. Загалом робота цікава, різнопланова.
У сфері здійснення правосуддя виникають питання, на які вищий орган суддівського самоврядування повинен реагувати невідкладно. Наприклад, 24 травня 2013 року РСУ висловлено глибоке занепокоєння з приводу подій, які мали місце у Верховній Раді 18 квітня та 16 травня 2013 року під час пленарних засідань з питань обрання суддів безстроково, коли окремими народними депутатами було зроблено спробу зірвати процес обрання суддів та повернутися до не передбаченої законом «Про судоустрій і статус суддів» процедури попередньої підготовки питань, пов’язаних із обранням суддів, у комітеті ВР; обговорення кандидатур суддів безпосередньо на засіданні парламенту й виключення прізвищ окремих суддів із проекту постанови про обрання та можливості проведення щодо таких суддів додаткових перевірок. З цього приводу ми прийняли рішення, яким затвердили звернення до Голови ВР Володимира Рибака. У ньому вищий орган суддівського самоврядування закликав парламентарів докласти зусиль для того, щоб у роботі законодавчого органу не було місця діям, які можуть загрожувати незалежності суддів, створювати сприятливі умови для втручання у здійснення правосуддя та стояти на заваді утвердженню в нашій
державі демократичних процедур обрання суддів.
— Актуальними залишаються питання щодо фінансування судової влади, відновлення гарантій матеріального забезпечення та соціального захисту суддів. Члени ради запропонували внести відповідні зміни до законодавства. Як сприймається така ініціатива в Кабінеті Міністрів, що вона дає представникам суддівської спільноти і, знову ж таки, коли можна очікувати змін?
— Загальновідомо, що у зв’язку з прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» суттєво звузилися гарантії матеріального і соціально-побутового забезпечення суддів. Зокрема, скасовано право судді на відставку за станом здоров’я, зменшено розмір вихідної допомоги судді у зв’язку з відставкою; звужено перелік посад, час роботи на яких зараховується до суддівського стажу; введено положення щодо забезпечення суддів, які потребують поліпшення житлових умов, лише службовим житлом, змінено порядок соціального страхування суддів та скасовано низку інших матеріальних і соціальних гарантій.
Ці зміни не узгоджуються з положеннями ст.22 Конституції, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такі зміни негативно впливають на реалізацію конституційного принципу незалежності суддів, яка є невід’ємною складовою їх статусу.
Як однією зі складових незалежності Рада суддів України постійно переймалася питаннями соціального захисту суддів. Напрацьовувалися
та подавалися суб’єктам права законодавчої ініціативи відповідні проекти.
Ще в січні цього року РСУ звернулася до Уряду та народних депутатів — членів Комітету з питань верховенства права і правосуддя стосовно підтримки розробленого нами законопроекту про внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо посилення гарантій незалежності суддів. Він покликаний врегулювати комплекс питань матеріального й соціально-побутового забезпечення суддів, зокрема відновити гарантії, які існували до прийняття цього закону.
Експерти Ради Європи визнали прогресивним правове регулювання у цій сфері, більше того — вказали як на взірець для інших країн регіону. Натомість це досягнення було знівельовано.
Важливе значення має фінансування судової системи, яке складає з року в рік приблизно 50% від потреби. Проблеми судів, що виникають на грунті незадовільного фінансування, стають проблемами мільйонів людей, які втрачають віру не лише в правосуддя, а і в державу. Стан приміщень судів у численних випадках є настільки незадовільним, що взагалі компрометує правосуддя.
Особливо мене та членів РСУ непокоїть ситуація з мізерною оплатою праці працівників апарату суду (помічників, консультантів, секретарів та ін.). Ми звернулися з відповідними пропозиціями до Уряду, однак позитивної відповіді ще не отримали.
— Чимало документів, включених до Єдиного державного реєстру судових рішень, не мають
попиту у відвідувачів сайту. Виникло питання нераціонального використання коштів, адже розміщення одного судового акта на сайті обходиться у 2,77 грн. Водночас така процедура є запорукою відкритості судової системи. Як вирішити це питання, щоб і зайвих коштів не витрачати, і доступ до рішень забезпечити?
— На мою думку, нераціонально розміщувати на веб-сайті будь-яке рішення. Треба визначитися, що саме має бути на сайті: мова йде про кінцеві рішення чи ті, які мають певне значення для учасників процесу? Наприклад, зупинили провадження у справі. Для кого це має значення? Для учасників процесу. Але чи важливо це для громадськості? Звичайно, остаточні рішення повинні оприлюднюватися для ознайомлення не тільки учасників процесу, а й усіх зацікавлених. Такі рішення я б назвав доленосними. Тому питання вивчається. Особливо воно актуальне у зв’язку з набранням чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом.
— Траплялися звернення, в яких судді вказували, що конфлікт із головою суду заважає працювати. Просили вжити заходів, пояснюючи клопотання загрозою своїй незалежності. Яка ваша думка із цього приводу?
— Справді, трапляються випадки, коли голова суду та колектив не можуть знайти спільної мови. Але зауважу, що під час прийняття рішення суддя не залежить ні від голови, ні від будь-яких інших сторін. Він повинен розглядати справи так, як вимагає закон. І ті, хто так робить, ніколи не понесуть покарання, хто б їм
не погрожував.
Голова суду відповідає за організацію роботи суду, і він зобов’язаний робити зауваження судді в певних випадках, наприклад в разі порушення трудового розпорядку. Обидві сторони мають розмежовувати адміністративні повноваження керівника суду та процесуальні обов’язки судді. І якщо взяти це собі за правило, конфліктів не буде.
«Верховний Суд отримав гідного керівника»
— Як ви ставитеся до ініціативи передбачити в майбутньому Кодексі кримінальних проступків санкції за дифамацію? Чи можна критичні публікації щодо суддів розцінювати як тиск на Феміду?
— Свого часу була кримінальна відповідальність за наклеп, образу. І добре, що в руслі змін, які відбувалися в законодавстві з метою приведення його до європейських стандартів, ми ці положення виключили. Тому повернутися до них, вступити в ту ж саму воду не вдасться. Нас ніхто не зрозуміє, та й користі це не принесе.
Не скажу, що журналісти завжди пишуть об’єктивно, там теж не обходиться без суб’єктивного фактору. Але в разі оприлюднення недостовірної критичної інформації конфлікт можна вирішити мирно. Наприклад, у порядку цивільного судочинства поставити питання про відшкодування ЗМІ чи конкретним журналістом моральної шкоди, вимагати вибачення. І таким чином довести свою правоту, якщо вже питання настільки принципове.
Негоже боротися із цими негативними для нас
проявами нецивілізованим способом — для всіх зробити «зась» на свободу слова — це обрізати крила журналістам. У цивілізованому світі мають цінувати відсутність вуздечки для преси, можливість ЗМІ критикувати будь-кого. Звичайно, в розумних межах. Судовій системі має бути корисним контроль з боку мас-медіа. Це питання відкритості, чого ми так намагаємося досягнути.
Навіть коли мене свого часу обирали Головою ВС, більшість суддів голосували за таємну процедуру. Я заперечив, сказавши, що ми обираємо голову суду, а не кота в мішку. І запропонував, аби кожен висловив свою позицію. Відкритість — важлива річ, це велике досягнення цивілізованих народів.
— Ви згадали про відкрите голосування. Проте обрання нинішнього Голови ВС відбувалося в закритому режимі. Тож інформації обмаль. Тим часом на недавньому засіданні РСУ прозвучало, що кандидатуру Ярослава Романюка на цю посаду запропонували ви. Чому?
— Я голосував проти закритого режиму засідання Пленуму. Така ж позиція була ще у 13 суддів. Та й сам Я.Романюк мені потім зізнався, що теж голосував проти. Він хотів, щоб обрання проходило відкрито. Але судді прийняли інше рішення.
Кандидатуру Я.Романюка підтримав свідомо, бо добре знаю його за роботою у ВС. Пригадую, коли вивчали стан організації діяльності судів під час розгляду певної категорії справ та аналіз відповідної судової практики, створювали робочу групу з представників ВС, інших судів, консультантів. Усі виїздили в певну область і
вивчали практику застосування судами законодавства. Як правило такі робочі групи очолював Я.Романюк і ставився до справи дуже відповідально і принципово.
Останні кілька років він був Першим заступником Голови ВС, очолював ще й РСУ. І при цьому жодного разу не поставив питання про зменшення навантаження на нього, як суддю при розгляді справ у Судовій палаті в цивільних справах ВС. Інколи під час судового процесу він міг залишитися один зі своєю думкою, однак завжди її аргументовано відстоював. Було, що розгляд справи доводилося переносити, і тоді з’ясовувалося, що його позиція була правильною.
Я іноді замислювався: для чого йому така принциповість, вона ж ускладнює стосунки з колегами? Та він чинив саме так, і мені це імпонувало. І таким має бути справжній суддя, який завжди обгрунтовує свої погляди. Зізнаюся, мені хотілося, щоб Головою ВС обрали саме його. Хоча із 46 суддів ВС кожен міг претендувати на цю посаду.
Тому вважаю, що ВС отримав достойного керівника. Тим паче що й колектив суду гарний, я ним пишаюся. Якщо Голова щось зробив не так, то маємо відповідну процедуру: збирають збори, Пленум, на якому очільник звітує про ситуацію, а судді на основі почутого висловлюють свою думку. І якщо десь Голова помилився, його завжди поправлять. Звичайно, бувають різні ситуації, все ж таки й палати різні. Та в цілому колектив відповідальний.
Щоправда, шкода, що за тяжкого періоду в історії ВС від нас пішло близько 40 досвідчених суддів. За часів їхньої роботи у ВС напрацьовані
певні традиції, сформувалася школа, досвід передається від одного покоління до іншого! Мені б хотілося, щоб все те збереглося. Повторю: Суд вистоїть. Він пройде через будь-які політичні бурі, й ніхто не потопить корабель під назвою «Верховний Суд», якщо не почнемо пробивати його зсередини й самі не потопимо.
— Ви з таким захопленням говорите про часи, коли самі очолювали ВС. Сумуєте за ними?
— О! То була найцікавіша та найважча робота в моєму житті. Те, до чого я йшов, пропрацювавши на суддівській посаді, у виконавчій та законодавчій гілках влади. Я йшов до Верховного Суду зробити реформу. У мене було і є своє бачення змін.
Почав з команди однодумців, об’єднавши науковців і практиків. Звичайно, не можна змінити склад суддів ВС, а от роботу апарату, його функції — будь ласка. Коли прийшов до Суду, відчувалася неузгодженість, непорозуміння між працівниками апарату й суддями. Та згодом вдалося виправити ситуацію. Почали працювати спільно як одне ціле. Приймали щорічно біля 20 різних постанов, роз’яснень Пленуму! Як ми це робили? Вивчали думки вчених, збирали висновки апеляційних, вищих спеціалізованих судів, здійснювали узагальнення судової практики, обговорювали тощо.
Активно працювала науково-консультативна рада. Ми з колегами мали великий досвід і могли зробити найкращу судову систему в Європі. Без перебільшення. Скажімо, хтось бачить один фрагмент, хтось — інший. Є власний досвід, є досвід інших країн. У сукупності вимальовується оптимальний варіант судової
системи. Хотілося багато зробити, але, на жаль, не вдалося. З різних причин. Та думаю, рано чи пізно ми до цього прийдемо. Уже спостерігаю позитивні зміни.
Відбулися новації в кримінальному процесі, зміни торкнулися складу та повноважень ВРЮ, більшість якої повинна складатись із суддів, тощо. Перетворень вимагає час.
«Через призму змін в РСУ перетворення відбудуться й у судовій системі»
— Досить часто внесення змін до законів або ж ухвалення нових супроводжується реплікою: «Орієнтуємося на Європу». Наскільки корисна для України така орієнтація?
— Як на мене, такий напрямок абсолютно правильний. Інше питання — робити кальку із законів інших країн. Оце вже помилка, такого робити не треба, бо користі з того не буде. Ми пройшли інший історичний шлях, вийшли з іншої системи. Проте все найкраще із закордонних судових систем потрібно запозичувати.
Я взагалі б розглядав у комплексі реформу судової системи, адвокатури, прокуратури. Знаю, що нині вносяться пропозиції про позбавлення прокуратури права загального нагляду. У жодній країні прокуратура не має таких функцій. А в нас це — сокирка під лавкою. Приємно, що Президент ставить питання про позбавлення прокуратури цих функцій.
В орієнтації на досвід інших держав немає нічого поганого. Недарма ж і Тарас Шевченко говорив: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Якщо ми хочемо стати членами Євросоюзу, то
орієнтація на законодавство країн Старого світу — тільки на користь. Зараз судді нарешті почали посилатися на рішення Європейського суду з прав людини. Раніше ставлення до цього було зовсім інше. Щоправда, зацікавленість наших суддів позицією ЄСПЛ зрозуміла, бо ми на 4-му місці за кількістю звернень, на жаль. Але це — через ослаблення позицій Верховного Суду.
Важливо будь-які реформи проводити відкрито. Лише тоді буде результат. Бо ж найкраще знають проблеми навіть не судді касаційних судів, Верховного Суду, а наші колеги із місцевих та апеляційних судів.
— То можемо сказати, що в РСУ плануються зміни?
— Я б сказав навіть так: через призму змін в РСУ перетворення відбудуться й у судовій системі. Ми не будемо стояти осторонь. Рада — той орган, який може звернутися до Президента, Прем’єра, Голови ВР, депутатів, і ми цим користуємося.
Не хотів би озвучувати всі ідеї. Скажу лише, що обов’язків багато, а прав майже немає. Рада суддів України — це звучить гордо, а якщо розібратися, то їй треба дати нормальні повноваження, більше довіри, щоб ми дійсно були тим органом, який, не зважаючи на політичні інсинуації, приймав рішення в інтересах суддівського корпусу. Це моє головне завдання як очільника ради.
Дуже важливо відстоювати незалежність суду, окремого судді. Якщо цього не буде, не буде й порядку в державі. Кожного разу політики вважали, що треба формувати суддівську систему «під себе» — під свої погляди,
оточення. На жаль, то найбільша помилка, яка допускалася. Що ж, будемо виправляти її крок за кроком. Ми вже рухаємося цим шляхом.
газета «Закон і бізнес»
_03_03.png)
