Приймаючи закон «Про забезпечення права на справедливий суд», парламентарі, мабуть, і не здогадувалися, що деякі положення акта буде неможливо виконати. Висока мета реформаторів зробити всі рішення храмів Феміди доступними розбилася об підводні рифи реальності.
Так, у документі записали: Державна судова адміністрація до 28 вересня повинна забезпечити надходження до ЄДРСР «тих судових рішень, які не були внесені… починаючи з 1 січня 2010 року». Начебто нічого складного. Але це тільки на перший погляд.
ДСАУ ініціювала перед РСУ розгляд питання про реалізацію вимог закону. Та члени вищого органу суддівського самоврядування, оцінивши можливості наповнення реєстру в 6-місячний строк (обчислюється з дня набрання чинності законом — 28 березня), дійшли висновку: за
півроку та без залучення додаткових людських, матеріальних ресурсів вимогу парламентарів виконати нереально. До того ж є й інші складні питання, вирішити які навряд чи хтось зможе.
Як повідомив представник ДСАУ, прогнозується, що до ЄДРСР потрібно внести більш як 30 млн документів. У суди вже направили інформаційний лист щодо необхідності наповнення реєстру рішеннями. Раніше не всі документи вносилися до бази: перелік «потрібних» суспільству рішень визначала РСУ за погодженням з ДСАУ. До того ж строки фіксації відповідних актів у реєстрі були прописані не в законі, а в Порядку ведення ЄДРСР, затвердженому постановою Кабміну від 25.05.2006.
Документом «про справедливий суд» було внесено зміни до закону «Про доступ до судових рішень»: віднині до реєстру вносяться «всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені в письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту». Та з цього правила є один виняток: загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову в задоволенні такого клопотання про обшук; про дозвіл на проведення негласної слідчої дії, про відмову в задоволенні такого клопотання забезпечується через один рік після внесення документів до реєстру.
«Закон набрав чинності, його потрібно виконувати. Якщо при його реалізації виникають проблеми, необхідно обгрунтувати й показати, до чого призведе виконання вимог закону. Ми розуміємо, що є судді, які не публікували рішень. У той же час є рішення, які потрібно знати одній особі, а вони публікуватимуться на всю країну», — зауважила В.Сімоненко.
Член ради Людмила Соломаха порушила ще одну проблему: як бути з унесенням до реєстру рішень, прийнятих судами Донецької, Луганської областей та АР Крим? Пропозицій, як її розв’язати, не пролунало. Звучали тільки припущення: сьогодні виконати вимогу законодавця й забезпечити включення до бази документів, ухвалених цими судами, нереально.
«Потрібно поміркувати: ставити питання про необхідність обмеження переліку рішень, які підлягають внесенню до реєстру, чи про збільшення строків для його наповнення», — зауважила В.Сімоненко. Її підтримала Л.Соломаха: ініціювати внесення змін до закону варто. На її думку, по-перше, мова має йти про збільшення строків для поповнення ЄДРСР. По-друге, в державному бюджеті потрібно передбачити додаткові кошти. Адже внесення одного рішення до бази обходиться приблизно у 9 грн. Тобто ліквідація «заборгованості» обійдеться майже в 300 млн грн. Це — без урахування видатків на закупівлю сканерів.
Деякі експерти звернули увагу на те, що гроші необхідні й для оплати праці осіб, які виконуватимуть кропітку роботу й, можливо, ночуватимуть в архіві, аби вчасно виконати законодавчу вимогу. Та є великі сумніви, що судам на ці потреби виділять додаткові кошти. Адже сьогодні у Феміди є інші фінансові проблеми: скасування обмеження розміру суддівської винагороди створило дефіцит зарплатного фонду в сумі 600 млн грн.
Врешті-решт члени РСУ не підтримали проект, який передбачав, що голови судів до 28 вересня мають забезпечити появу в реєстрі документів, які не були внесені до нього, починаючи з 1 січня 2010-го. Вони тільки погодилися визнати таким, що втратило чинність, рішення від 17.02.2012 , яким був затверджений перелік актів, дозволених для публікації в базі.
За прогнозами експертів, найближчим часом швидкого наповнення ЄДРСР не спостерігатиметься. По-перше, немає порядку внесення «прострочених» документів до бази. По-друге, в деяких судах відсутнє обладнання для сканування рішень та переведення в електронну форму. Кошти на його придбання навряд чи виділять.
Пряма мова
ВАДИМ БУТЕНКО, суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області:
— Рішення підписує тільки суддя, який його прийняв. Якщо ми встановимо для голів судів
строк до 28 вересня чи до післязавтра, аби забезпечити внесення до ЄДРСР рішень, це не буде виконано. Таку кількість рішень фізично нереально зафіксувати в реєстрі.
Якщо обов’язок покладуть на працівників апарату суду, котрі 1,5 тис. грн. як отримували, так і отримують, то завтра вони почнуть звільнятися. Адже це величезний обсяг роботи! Ми можемо запропонувати Верховній Раді внести зміни до закону.
ОЛЕГ ПРИСЯЖНЮК, суддя Апеляційного суду м.Києва:
— Яка мета законодавчих змін? Замучити суди? Тоді припинімо захищати інтереси громадян і займімося бухгалтерськими справами. Якщо є заява, щоб внести рішення до реєстру, то в такому випадку його слід уносити. Це комусь цікаво та потрібно. А так ми маємо виконувати нікому не потрібну роботу.
Газета «Закон і бізнес».
_03_03.png)
