Справа № 219/10281/21
Провадження № 2/219/446/2022
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
заочне
17 серпня 2022 року
Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючого судді Давидовської Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Орищиної І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №219/10281/21
за позовною заявою Корольової Галини Олександрівни до Корольової Любов Миколаївни, Корольова Володимира В’ячеславовича, Корольової Софії В’ячеславівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
у с т а н о в и в:
Позивач – Корольова Галина Олександрівна звернулась до суду із позовом до відповідачів – Корольової Любов Миколаївни, Корольова Володимира В’ячеславовича, Корольової Софії В’ячеславівни про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відповідно до якого просить суд визнати відповідачів, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме будинком, що розташований за адресою: Донецька область, Бахмутський район, смт. Луганське, вул. Садова, буд.12.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власником будинку №12 по вул. Садова в смт.Луганське Бахмутського району Донецької області на підставі договору дарування жилого будинку від 17 лютого 2003 року, посвідченого завідуючою Другою артемівською державною нотаріальною конторою Літвіновою В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 564 (ВАЄ№139434) та в Артемівському БТІ від 20 лютого 2003 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно за №149332 від від 12 березня 2003 року.Вказує, що її син Корольов Вячеслав Васильович, 13 січня 1984 року народження проживав разом зі своєю сім’єю-дружиною Корольовою Л.М., сином Корольовим В.В. та донькою Корольовою С.В. у м.Світлодарськ буд. 13 кв.30. Вказана квартира є приватизованою позивачем, іі сином та її чоловіком, який помер. Після смерті чоловіка вона і син були власниками квартири у рівних долях. Потім з її дозволу син та його сім’я зареєструвалися у її будинку, але жодного дня в ньому не проживали, що підтверджується актом про встановлення акту фактичного проживання/не проживання від 20 вересня 2021 року. 25 грудня 2019 року син позивача Корольов В.В.у віці 35 років помер у м.Бахмут Донецької області.Після смерті сина вона відмовилась від спадкування його долі в квартирі №30 у будинку № 13 у м.Світлодарськ на користь онука Володимира та онуки Софії. Одразу після смерти сина відповідач з дітьми зібрала свої речі з квартири у м.Світлодарськ і виїхала з її слів в Російську Федерацію у м.Волгодонськ, пообіцявши знятись з реєстраціїї. Точну адресу вона не знає та телефонного зв’язку з нею не має. Вказує, що реєстрація відповідачів створює перешкоди у здійсненні нею права користування цим будинком, а саме: позбавляє її можливості оформити субсидію на житло та інших правовідносин, що порушує її законні права.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження. За клопотанням позивача залучено у справі третю особу - Службу у справах дітей Бахмутської районної Державної адміністрації Донецької області Підготовче судове засідання призначено на 10 годину 30 хвилин 17 листопада 2021 року.
Ухвалою суду від 14 грудня 2021 року замінено у цивільній справі за позовом Корольової Галини Олександрівни до Корольової Любов Миколаївни, Корольова Володимира В’ячеславовича, Корольової Софії В’ячеславівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служби у справах дітей Бахмутської районної Державної адміністрації Донецької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, третю особу - службу справах дітей Бахмутської районної Державної адміністрації Донецької області на - Службу у справах дітей Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації.
Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено судовий розгляд у справі по суті в загальному позовному провадженні.
Ухвалою суду від 17 серпня 2022 року постановлено проводити заочний розгляд справи.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю та відсутністю позивача, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі у судове засідання не з’явились. Судом вживалися заходи щодо повідомлення Відповідачів про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом, зокрема, направленням судових повісток.
У судове засідання третя особа не з’явилась, до початку розгляду справи надала до суду заяву про розгляд справи без участі служби у справах дітей Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації. Позовні вимоги позивача підтримала.
З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до довідки Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області за № 02-32/795 від11 жовтня 2021 року, Корольов Володимир В’ячеславович, 07 листопада 2011 року народження, Корольова Любов Миколаївна, 09 квітня 1993 року народження, Корольова Софія Вячеславівна, 12 грудня 2018 року народження зареєстровані за адресою: смт.Луганське, вулиця Садова, будинок 12, з 10 травня 2019 року по теперішній час. (а.с.21,22,23).
Актом про встановлення факту фактичного проживання/не проживання від 20 вересня 2021 року, складенимуповноваженою особоою Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області Грянко Т.І. в присутності сусідів-свідків: Тарасенко М.І., Осьмак Л.І., та підписаним керівником Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області С.Гошко, встановлено що Корольов Володимир В’ячеславович, 07 листопада 2011 року народження, Корольова Любов Миколаївна, 09 квітня 1993 року народження, Корольова Софія Вячеславівна, 12 грудня 2018 року народження зареєстровані за адресою: смт.Луганське, вулиця Садова, будинок 12, з 10 травня 2019 року за адресою реєстрації не проживають з 2019 року по теперішній час (а.с.9).
Згідно Договору дарування жилого будинку від 17 лютого 2003 року, посвідченого завідуючою Другою артемівською державною нотаріальною конторою Літвіновою В.А., зареєстрованого в реєстрі за № 564 (ВАЄ№139434) та в Артемівському БТІ від 20 лютого 2003 року, а також Витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно за №149332 від 12 березня 2003 року, власником будинку розташованого за адресою: за адресою: смт.Луганське, вулиця Садова, будинок 12 є Корольова Галина Олександрівна (а.с.7,8).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії ІІ-НО №103174, виданим Виконавчим комітетом Луганської селищної ради Бахмутського району Донецької області від 26 грудня 2019 року, син позивача - Корольов В’ячеслав Васильович, 13 січня 1984 року народження помер 25 грудня 2019 року (а.с.10).
Згідно із ч. 1ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1ст. 383 ЦК України).
Згідно ізст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 402 ЦК України).
Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном (частини 2, 5 статті 403 ЦК України).
Права членів сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
У статті 406 ЦК України унормовано питання припинення сервітуту.
Відповідно до частини 1 зазначеної статті сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення (частина 2 статті 406 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач є власником будинку №12 по вул. Садова в смт.Луганське Бахмутського району Донецької області.
За згоди власника відповідач Корольова Любов Миколаївна, 09 квітня 1993 року народження, та її неповнолітні діти Корольов Володимир В’ячеславович, 07 листопада 2011 року народження, Корольова Софія Вячеславівна, 12 грудня 2018 року народження, вселилися у спірний будинок в якості членів сім`ї власника будинку і набули право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.
Відповідач Корольова Любов Миколаївна спільним побутом із позивачем Корольовою Галиною Олександрівною не пов`язана, у спірному будинку не проживає та не несе жодних витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Відтак, право відповідача на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини 2 статті 406 ЦК України.
Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).
Отже, в силу вимог ст.ст.2,4,12,76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, враховуючи, що відповідач Корольова Любов Миколаївна не проживає у будинку №12 по вул. Садова в смт.Луганське Бахмутського району Донецької області, не несе витрат по його утриманню, суд приходить до висновку, що Корольову Любов Миколаївну необхідно визнати такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.
Щодо позовних вимог в частині визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням неповноліті Корольов Володимир В’ячеславович, 07 листопада 2011 року народження, Корольова Софія Вячеславівна, 12 грудня 2018 року народження суд зазначає наступне.
Підстава, на якій місце проживання неповнолітніх Корольова Володимира В’ячеславовича, 07 листопада 2011 року народження, Корольової Софії Вячеславівни, 12 грудня 2018 року реєструвалося в спірному будинку, у судовому порядку не оспорювалася, тому вважається, що вони набули права користування цим житлом на законних підставах.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).
Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки неповнолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.
Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).
За змістом частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
НеповнолітніКорольов Володимир В’ячеславович, 07 листопада 2011 року народження, Корольова Софія Вячеславівна, 12 грудня 2018 року народження, не можуть самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт її не проживання у спірному будинку, не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні Корольов Володимир В’ячеславович, 07 листопада 2011 року народження, Корольова Софія Вячеславівна, 12 грудня 2018 року народження, набули право власності або право постійного користування іншим житлом, позивачем не надано.
Не сплата дитиною коштів за користування житлово-комунальними послугами, також не може бути підставою для визнання її такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, оскільки заявник (за доведеності понесення ним таких витрат одноособово) не позбавлений можливості ставити питання про їх відшкодування до законних представників (батьків) малолітньої дитини.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання неповнолітніх дітей Корольова Володимира В’ячеславовиач, 07 листопада 2011 року народження, Корольової Софії Вячеславівни, 12 грудня 2018 року народження, такими, що втратили право користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач не наполягала на стягненні з відповідача коштів у повернення сплаченого судового збору.
З огляду на викладене та керуючись ст. 41 КУ, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 329, 321, 383, 391, 405, 406 ЦК України, ст.ст. 3,7,11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд
у х в а л и в:
Позов Корольової Галини Олександрівни до Корольової Любов Миколаївни, Корольова Володимира В’ячеславовича, Корольової Софії В’ячеславівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Служба у справах дітей Світлодарської міської військово-цивільної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити частково.
Визнати Корольову Любов Миколаївну, 09 квітня 1993 року народження, такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою:Донецька область, Бахмутський район, смт. Луганське, вул. Садова, буд.12.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя ( Т. В. Давидовська
_03_03.png)
