Оголошення по справі Малишевої О.М

Справа № 219/11565/21

Провадження № 2/219/595/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 вересня 2022 року

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Худіної О.О.

за участю секретаря судового засідання Орищиної І.А.,

без участі сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Малишевої Олени Миколаївни до Табачного Олександра Миколайовича, третя особа Малишев Микола Миколайович про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

Позивач Малишева Олена Михайлівна звернулась до суду з позовом до Табачного Олександра Миколайовича, третя особа Малишев Микола Миколайович про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що їй на підставі договору дарування на праві приватної власності належить будинок № 21 по вулиці Первомайській в смт. Луганське Бахмутського району Донецької області.

Згідно довідки № 2567 від 12.10.2021 року виданої Виконавчим комітетом Луганської селищної ради в будинку № 21 по вул.. Первомайській смт. Луганське Бахмутського району Донецької області зареєстровані: Малишев Микола Михайлович, 10.05.1970 року народження, чоловік позивача та Табачний Олександр Миколайович, 11.05.1978 року народження, брат позивача. Однак, Табачний Олександр Миколайович, не проживає в будинку понад один рік, про що складено Акт про встановлення факту фактичного не проживання осіб в житловому приміщенні від 29.09.2021 року представниками Виконавчого комітету Луганської селищної ради та керівником Світлодарської міської ВЦА Бахмутського району Донецької області. Крім того, позивач вказує, що її брат Табачний Олександр Миколайович, прийняв громадянство Російської Федерації постійно проживає та зареєстрований за адресою кВ. 12, буд. 11, мкр. Супонево, місто Звенігород, Московська область.

Відповідач не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере, особистих речей в будинку не має і взагалі будинком він не цікавиться. Перешкод в користування житловим приміщенням ні позивач, ні її чоловік відповідачу не чинили. Факт реєстрації відповідача в будинку позивача порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, вчиняти будь які юридичні дії.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що її брат, Табачний Олександр Миколайович втратив право користування житловим будинком № 21 по вулиці Первомайській в смт. Луганське Бахмутського району Донецької області у зв’язку з тривалою, понад один рік, відсутністю без поважних причин за місцем реєстрації, та просить суд визнати Табачного Олександра Миколайовича, 11.05.1978 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком 21 по вулиці Первомайській смт. Луганське Бахмутського району Донецької області.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 рудня 2021 року відкрито провадження у справі. Судовий розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 09 лютого 2022 року підготовче засідання було закрите та справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання відповідач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

До суду від позивача та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутність, позов підтримали, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому зі згоди позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини, та відповідно до них визначив такі правовідносини.

Судом встановлено, що Малишевої Олені Миколаївні на праві приватної власності належить домоволодіння № 21 по вулиці Первомайська в смт. Луганське Бахмутського району Донецької області, на підставі договору дарування жилого будинку та земельної ділянки від 26.09.2009 року (а.с.8-10).

Згідно довідки № 2567 від 12.10.2021 року виданою Виконавчим комітетом Луганської селищної ради за адресою: смт. Луганське, вул.. Первомайська, 21 зареєстровані Малишев Микола Михайлович (чоловік); Табачний Олександр Миколайович (брат) (а.с.11).

Відповідно Акту про встановлення факту фактичного не проживання від 29.09.2021 року виданого Світлодарською міською військово – цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області, встановлено що Табачний Олександр Миколайович, зареєстрований за адресою: смт. Луганське, вул.. Первомайська, 21, фактично не мешкає за місцем реєстрації з 01.04.2018 року по теперішній час (а.с. 12).

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 41 Конституцією та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.97р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Також, правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 р., у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 р., у справі Larkos v. Cyprus від 18.02.1999 р.).

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Глава 23 ЦК України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд.

Однак, як зазначено у ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов`язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству. Тому право власності на житло охороняється правом лише настільки, наскільки його реалізація відповідає імперативним нормам закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Зі змісту статті 16 ЦК України вбачається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник житлового будинку, квартири, згідно зі ст. 383 ЦК України, має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Власник майна, згідно зі ст. 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з положень ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

За приписами ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідач Табачний О.М. є братом позивача Малишевої О.М.

До матеріалів справи додана копія паспорту відповідача, відповідно до якого 11 серпня 2020 року Табачний О.М. зареєстрований у Московській області, м. Звенігород, мкр. Супонево, б. 11, кв. 12, РФ (а.с.39-41).

Так, пред`явлення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням є належним способом захисту цивільних прав, що в подальшому є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.

Така позиція підтверджується висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11. Зокрема, у тексті постанови зазначено, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньої; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Отже суд вважає, що позивач має право вимагати визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки він відсутній понад один рік.

Втрата права користування житловим приміщенням є підставою відповідно до ст.7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи, яка втратила право користування житловим приміщенням, оскільки зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 5) оголошення фізичної особи померлою.

Таким чином за наявності рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням, особа підлягає зняттю з реєстрації місця проживання на підставі Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач з 2018 року не проживає у вищевказаному будинку позивача, чим створює перешкоди у володінні та користуванні будинку, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано та він підлягає задоволенню.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачами судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору в сумі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 386,391,405 ЦК України, ст. ст. 7, 8,12, 81, 141, 142, 258-259, 263, 264, 265, 273, 352, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Малишевої Олени Миколаївни до Табачного Олександра Миколайовича, третя особа Малишев Микола Миколайович про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Визнати Табачного Олександра Миколайовича, 11.05.1978 року народження, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, будинком 21 по вулиці Первомайській смт. Луганське Бахмутського району Донецької області.

Стягнути з Табачного Олександра Миколайовича, 11.05.1978 року народження на користь Малишевої Олени Миколаївни, 30.05.1970 року народження судовий збір 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. О. Худіна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про заочний розгляд)

13 вересня 2022 року

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Худіної О.О.

за участю секретаря судового засідання Орищиної І.А.,

без участі сторін:

в с т а н о в и в :

Відповідно до ч. 1ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи, проти чого позивач та її представник не заперечують.

Керуючись ч. 1 ст.281, ст.280 ЦПК України, суд, -

постановив:

Проводити заочний розгляд цивільної справи за позовом Малишевої Олени Миколаївни до Табачного Олександра Миколайовича, третя особа Малишев Микола Миколайович про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Худіна